Фрагменти

Те, що він любив,
і ті, кого любив він

Київ Запоріжжя
18 квітня 1996 — 7 грудня 2023
Якщо мені врятували життя —
отже, я потрібен для чогось більшого
Ігор, після поранення на Майдані, лютий 2014

Між Майданом і фронтом — вісім років. Родина, Євгенія, рафтинг, гори, мрії. Кадри з того часу, який він прожив для себе.

← Повернутись на головну
Ігор з родиною, літо 2018
«Літо 2018. Вдома з батьками.»
Родина 5

«Теплі кадри, що зберігають його присутність»

Дім, у якому виріс. Місто, яке він любив. Він завжди повертався — з тренувань, з фронту, з закордонних поїздок. Завжди казав, що приїде на вихідні.

— Зі спогадів мами

Кохана 5

«Моя Женя»

Та, заради якої повертався. Дім, який починався з неї. Він казав, що після перемоги вони знайдуть будиночок у горах, і там ростимуть діти.

— Зі спогадів нареченої

Ігор з Женею, 2021
«2021. Перед війною.»
Гори, момент відпочинку
«Гори — одна зі стихій Ігоря.»
Мрії 5

«Поїду захищати слонів»

Африка, гори, власний благодійний фонд «Білий Слон», донька — обовʼязково перша. Те, про що мріяв уголос. Те, що мало збутися після перемоги.

— Зі спогадів Ігоря

Він умів любити прості речі - гори, футбол, своїх людей.

Якщо ці кадри вас зігріли — залиште і своє тепло поряд.

Залишити слова
теплих вогників уже горить

Свічку запалено