З Днем народження, синку...

Сьогодні день, який мав би бути святом — моєму синові сьогодні виповнилося б 30 років. Мали б зібратися разом, сміятися, жартувати, обіймати іменинника, будувати плани… Але замість цього ми їдемо на кладовище, щоб поставити квіти й принести його улюблену страву.

Дуже боляче усвідомлювати, що мій син, як і тисячі наших найкращих, більше ніколи не святкуватиме дні народження, не здійснюватиме мрії, не повертатиметься додому з усмішкою. Він віддав своє життя, захищаючи Україну від російської агресії.

Ігор був із тих людей, які не проходять повз чужий біль. Він виріс добрим, чесним, відповідальним — таким, на кого завжди можна покластися. Працював, будував своє життя, мріяв про прості людські речі. А коли почалася повномасштабна війна, він не вагався. Пішов добровольцем, бо вважав, що так правильно. Служив у підрозділі, який виконував найскладніші завдання, і робив це з тією внутрішньою гідністю, яка була в ньому завжди.

Його побратими згадують, що він ніколи не ховався за спинами інших, завжди йшов першим, завжди підтримував тих, кому було важко. Він був людиною, яка тримала інших — і тримала Україну.

Тепер він — один із наших Небесних Вартових.

І сьогодні я хочу, щоб про нього пам’ятали. Щоб знали, яким світлим, добрим і сильним він був. Щоб знали, якою ціною ми всі живемо.

Світла пам’ять моєму сину.

Світла пам’ять усім, хто не повернувся.

Поділитися історією

Якщо вам відгукнулася ця історія — поділіться нею. Так більше людей дізнаються про Ігоря.

Facebook Telegram X (Twitter) WhatsApp Viber Скопіювати посилання