Ігор Утюж, портрет
СЛОН
Воїн, друг, син

Ігор «Слон» Утюж

18 квітня 1996 — 7 грудня 2023

Захисник України, боєць 78-го окремого десантно-штурмового полку, учасник Революції Гідності. Людина, яка двічі зробила вибір йти першим — у 17 років на Майдан, і у 25 — на повномасштабну війну.

«Якщо мені врятували життя — отже, я потрібен для чогось більшого»

Scroll

Light through memory

«Памʼять — це світло, яке не згасає»
Про Ігоря

Хто він був для нас

Коротка історія життя, характеру та шляху Ігоря — людини, яка вміла бути поруч і вміла йти вперед.

Дитинство і характер
Ігор з дитинства був активним, енергійним і допитливим. Батьки згадують його як хлопця, який «завжди знаходив собі заняття» і мав природну наполегливість. Займався єдиноборствами, веслуванням, любив спорт і людей. Його вміння знаходити спільну мову було майже містичним — кілька слів, усмішка, і він уже «свій» серед нових людей.
Життя до війни
До повномасштабного вторгнення Ігор жив звичайним життям молодої людини: навчання, друзі, подорожі, футбол, шахи, плани на майбутнє. Він любив своє місто, любив матчі національної збірної, любив прості радості. Мріяв колись поїхати в Африку — захищати слонів. Слони були його дитячою любов'ю, від якої згодом виріс і його позивний.
Революція Гідності
У 17 років Ігор зробив вибір, який визначив усе подальше життя. Він став частиною 24-ї сотні самооборони Майдану, чергував на барикадах, допомагав витягувати поранених. 18 лютого 2014 року в Маріїнському парку отримав важке поранення — частина черепа була роздроблена. Лікарі врятували йому життя. Тоді він сказав фразу, яка стала пророчою: «Якщо мені врятували життя — отже, я потрібен для чогось більшого».
Повний життєпис
Служба

Шлях воїна

Від Майдану до 78-го окремого десантно-штурмового полку. Ключові віхи військового шляху Ігоря.

2014 — 2016
Перша війна. АТО
Попри тяжке поранення на Майдані, Ігор пройшов реабілітацію і приєднався до Антитерористичної операції. Отримав медаль «За жертовність і любов до України». Повернувся з фронту, але війна вже не відпускала.
24.02.2022
Повернення
Ще до повномасштабного вторгнення Ігор сказав родині: «Якщо почнеться — я піду». 24 лютого 2022 року він був за кордоном — і повернувся в Україну першими ж можливими шляхами. Записався у 78-й окремий десантно-штурмовий полк. Став оператором БПЛА.
2022 — 2023
Київщина, Харківщина, Південь
Брав участь у звільненні Київщини та Харківщини. Згодом — Запорізький та Херсонський напрямки. Працював на складних ділянках, підтримував побратимів, ніколи не залишав своїх. У грудні 2023 року, виконуючи бойове завдання, його позицію атакував ворожий FPV-дрон. Ігор загинув, прикривши собою побратимів — так само, як жив: стоячи поруч, до кінця, без страху і без кроку назад.
Більше про шлях
З побратимами 78-го полку
З побратимами 78-го полку
Робота з дроном на передовій
Робота з дроном на передовій

Географія

Шлях Ігоря на карті пам'яті

Від барикад Маріїнського парку до останнього бою на Запорізькому напрямку. Сім місць, кожне з яких стало частиною його вибору.

Пройти шлях на карті
Фото

Фрагменти життя

Ігор умів радіти простим речам — грі, місту, моментам із друзями. Кілька кадрів його живої історії.

Жив так, ніби кожен день важливий
«Жив так, ніби кожен день важливий»
З родиною
Дім, у якому виріс. Місто, яке він любив.
Моя Женя
«Моя Женя»
Кохана
Та, заради якої повертався. Дім, який починався з неї.
Поїду захищати слонів
«Поїду захищати слонів»
Мрії
Африка, Крим, власний благодійний фонд — те, про що мріяв уголос.
Усі фрагменти
Символіка

Символи його шляху

Те, що уособлює характер Ігоря, його позивний і те, за що він стояв до кінця.

Слон
Позивний, який народився з дитячої любові й перетворився на знак сили, витримки і здатності тримати удар. «Слон» — той, хто йде вперед, коли інші зупиняються.
Щит
Захист побратимів, родини, дому. Те, чим Ігор був для людей навколо себе — і в Маріїнському парку, і в окопах ДШВ.
Україна
Те, за що він двічі робив вибір — у 17 і у 25. Те, заради чого жив і за що віддав життя.
Хто памʼятає

Слова, які залишились

«
Він був для нас Всесвітом. Справжній патріот, вірний друг і побратим, з великим серцем, відкритим для всіх. У будь-яких обставинах підбадьорював інших і повторював, що все буде добре. Так було і на Майдані, коли йому було 17. Так було і потім.
— Мама
«
Головним його бажанням була наша перемога. Після неї планував багато подорожувати — підлаштовуючи маршрути так, щоб встигати на футбольні матчі. Мріяв про будиночок у горах із неймовірними краєвидами і про доньку — обовʼязково першу. У нього була мета створити благодійний фонд, який він би назвав «Білий Слон».
— Наречена
«
«Слон» завжди хотів бути попереду. Командир кликав його у штаб — він відмовлявся: «Я хочу заходити в міста і ставити прапори». Так і робив.
— Побратим, 78-й десантно-штурмовий полк
«
Людина, яка точно знала свої цінності й трималася їх. Кремезний, з широкими плечима, за які можна було сховатися. «Своя людина» з перших слів — і назавжди.
— Друг
 
Читати всі →

Кожен голос — частина пам'яті

Залишити свій слід у памʼяті

Якщо ця історія вас зачепила — поставте свічку або скажіть кілька слів. Цього достатньо.

Залишити слова

або написати родині особисто

0 свічок памʼяті вже горить

Свічку запалено