Події 21 березня 2024 March 21, 2024

Матч пам'яті. Боснія і Герцеговина — Україна.

Футбол був частиною його життя. Він завжди стежив за виступами збірної України та київського «Динамо». Навіть на фронті знаходив можливість дізнатися результати матчів, обговорити гру, порадіти перемозі або пережити поразку разом з друзями.

Збірна України приїхала до боснійської Зеніци на один із найважливіших матчів відбору до Євро-2024. Для команди це був шанс продовжити боротьбу за мрію. Для тисяч українських уболівальників — можливість підтримати свою країну далеко від дому.

Для нас ця поїздка означала дещо більше.

Ми їхали на матч пам'яті Ігоря.

Футбол був частиною його життя. Він завжди стежив за виступами збірної України та київського «Динамо». Навіть на фронті знаходив можливість дізнатися результати матчів, обговорити гру, порадіти перемозі або пережити поразку разом з друзями.

На трибунах стадіону в Зеніці поруч із українськими прапорами з'явився і прапор зі слоном — символом Ігоря. Поруч був його портрет.

Портрет Ігоря на трибунах стадіона
Портрет Ігоря на трибунах стадіона

Здавалося, що він знову повернувся на футбольний сектор.

З самого ранку місто було наповнене українськими кольорами. На вулицях зустрічалися люди з різних куточків України та Європи. Незнайомі люди віталися словами «Слава Україні», обіймалися, знайомилися, розповідали свої історії.

Прогулянка вулицями міста
Прогулянка вулицями міста
Наші прапори у парку
Наші прапори у парку

У повітрі відчувалося щось більше, ніж просто очікування футбольного матчу.

Коли ми розгорнули прапор зі слоном та портретом Ігоря, до нас підходили вболівальники. Багато хто питав про нього, висловлював співчуття та слова підтримки. У такі моменти ставало зрозуміло, наскільки тісно переплелися футбол і війна в житті сучасної України.

Прогулянка вулицями міста
Прогулянка вулицями міста

Бо саме завдяки таким воїнам, як Ігор, збірна України могла виходити на поле під синьо-жовтим прапором.

Матч розпочався непросто. Господарі відкрили рахунок, і трибуни вибухнули радістю. Українському сектору довелося чекати свого моменту.

Та ніхто не втрачав віри.

І коли наприкінці зустрічі українці здійснили неймовірний камбек, забивши двічі за кілька хвилин, сектор вибухнув емоціями. Люди обіймалися, плакали, кричали від радості.

Поділитися історією

Якщо вам відгукнулася ця історія — поділіться нею. Так більше людей дізнаються про Ігоря.

← Усі історії

Якщо щось відгукнулось

Можна не пояснювати, що саме. Достатньо запалити свічку або написати одне речення.

Залишити слова
0 свічок від тих, кому теж відгукнулось

Свічку запалено